– Так, я патріот міста.

         – Ну я взагалі-то не завсідник подібних закладів, але часом буваю, і дійсно переважно у Броварах. Лише інколи буваю в Києві, переважно по роботі. Але щоб спеціально кудись їхати, то ні, я вважаю, що у Броварах достатньо місць, де можна добре відпочити.

         – Практично 90%.

          – Я є членом політичної партії «Фронт змін», підтримую лідера цієї політичної сили Арсенія Яценюка і сприяю діяльності броварського міського осередку, який очолює Микола Загуменний. Поки що моя громадська активність цим і обмежується. А взагалі- то я свого часу був членом броварського виконкому, тому добре знаю специфіку та проблематику міста.

          – Саме на даний момент, важко сказати. Раніше була помітна динаміка розвитку, але нині вона дуже загальмувалась. Із зрозумілих причин…

          – Я маю на увазі владу міста. Дуже хотілося б, щоб міські чиновники у такий непростий для країни час звернули увагу в першу чергу на проблеми міста.

         – Не допомагає, так точно. І це не лише мій особистий погляд, це колективна думка багатьох броварських підприємців, з якими я спілкуюсь.

          – Потрібні зміни. Як і в стилі роботи міської ради, так і в керівництві міста.

          – По-перше, відношення влади до підприємців. Хотілося б, щоб воно було таке, на яке підприємці заслуговують, а не так, як зараз, коли місцева влада стоіть осторонь від проблем підприємств міста. Потрібно, щоб влада повернулась обличчям до підприємців, побачила їхні проблеми, поцікавилась, яка нам потрібна підтримка і допомога, бо останнім часом зв’язок між місцевими можновладцями та підприємствами втрачено. Підприєства також не стануть осторонь від проблем міста та його мешканців

          – На мою думку, це дуже велика помилка – робити вибори до органів місцевої влади по партійним спискам. Депутатів міськради потрібно обирати по мажоритарній системі, у раді повинні засідати ті люди, які живуть у Броварах, яких знають броварчани, які досягли якихось успіхів, зробили щось для міста, яким по великому рахунку нічого не потрібно від Броварів і які йдуть у владу не для того, аби отримати певні матеріальні дивіденди чи земельні ділянки, а які знають проблеми міста зсередини, які проживають в місті і турбуються його проблемами

          – Тепер вже є. Бо так, як воно зараз відбувається, я з цим абсолютно не погоджуюсь і не змирюсь. Так на повинно бути. Я ніколи раніше не прагнув стати депутатом міськради, я б і зараз не прагнув, але бачачи, що робиться зараз у владі, хочеться це змінити.

          – Коли я прийшов сюди на роботу, виробничі потужності тоді розміщувалась у старому центрі міста, на вул. Степана Разіна, а на місці нинішнього приміщення тоді тривали будівельні роботи, а вже у грудні 1983 року будівля була введена в експлуатацію. На той момент це було єдине спеціалізоване підприємство в Україні по виробництву верхнього дитячого трикотажу з проектною потужністю 5 млн одиниць трикотажної продукції на рік, і вже за кілька років ми вийшли на цей показник.

            Переїхавши на нове місце, підприємство почало розвиватись швидкими темпами: було побудовані два гуртожитки, звезені молоді спеціалісти з училищ Донецька та Білої Церкви, дуже допомагало кадрами і броварське ПТУ. За 4 роки фабрика була повністю укомплектована. І достатньо успішно працювала до початку дев’яностих. У ці досить непрості для економіки країни часи ми суттєво переструктурували асортимент і тепер спеціалізуємось не лише на дитячому трикотажі, а виробляємо весь спектр верхнього трикотажу. Крім того, ми оптимізували виробництво та чисельність працівників, зробили серйозне технічне переоснащення, закупили сучасне обладнання, стабілізували обсяги виробництва на тій кількості, яку ми можемо на сьогодні продати в Україні та експортувати закордон. Завдяки цьому ми і займаємо тепер ті позиції на ринку, на яких ми нині є. Велика заслуга в побудові та становленні підприємства належить В.Ф. Хаменушко, директору підприємства в 1981-2002 роках

           – Певні зменшення були в об’ємі виробництва, але у грошових показниках був навіть певний приріст. В принципі 2009 рік у нас був більш-менш стабільним. Я не можу сказати, що нашому підприємстві криза дуже сильно позначилась. Деякою мірою ми відчули на собі її вплив, але він був незначним.

           – По-перше, на продукції легкої промисловості криза не так позначилась, як на, приміром, будівельній галузі. По- друге, ми змінили структуру асортименту, знайшли нові види сировини, поліпшили якість. А по-третє, ті експорні замовлення, які ми недоотримали, ми компенсували продажами продукції на внутрішньому ринку, завдяки чому у 2009 році показники реалізації в Україні у нас були вищі, ніж у 2008-му. До речі, наш броварський фірмовий магазин за останні роки користується все більшою популярністю серед броварчан, крім того, до нас багато відвідувачів їздять з Києва. Тут покупці можуть побачити всі тенденції трикотажної моди та придбати вироби на свій смак. Продажі у броварському фірмовому магазині становлять значну частину від загального обсягу продукції, яка випускається на внутрішній ринок України.

         – Утриматись на тому рівні, що зараз маємо.

          Народився 17 вересня 1960 року в с. Пугачівка Жашківського району Черкаської обл. у 1982 році закінчив факультут технологій тканин і трикотажу Київського технологічного інституту легкої промисловості. З 1983 року почав працювати на Броварській фабриці верхнього дитячого трикотажу: з 1984 по 1986 рік – старшим технологом, з 1986 по 1987 рік – начальником цеху. Упродовж 1987-1988 років обіймав посаду інструктора відділу пропаганди й агітації міськкому партії. Повернувшись на фабрику з 1988 по 1990 рік обіймав посаду начальника цеху, з 1990 по 2002 рік – головного інженера фабрики. У 2002 році Володимира Чаюна було обрано головою ВАТ «Софія».