Правда про Прапор Перемоги над рейхстагом. До 65-ї річниці Великої Перемоги

06.05.2010

У піднятті червоного прапора над рейхстагом, окрім сержантів М.Єгорова та М.Кантарія, брав участь українець, лейтенант Олексій Берест. Однак маршал Жуков відмовився підписати клопотання про присвоєння йому звання Героя Радянського Союзу – мабуть через звичайну для нього недовіру до політпрацівників та негативне уявлення про українців.

Із спогадів маршала Радянського Союзу Г. К. Жукова:

«О 14 год. 25 хв. 30 квітня батальйон капітана С. А. Неустроєва увірвався в будинок рейхстагу. Тривав запеклий бій усередині будинку.

          О 18 год. штурм рейхстагу повторили. Частини 150-ї та 171-ї стрілецької дивізії очищали від противника поверх за поверхом. О 21 год. 50 хв. 30 квітня 1945 р. сержант М.О.Єгоров та молодший сержант М.В.Кантарія підняли вручений їм Військовою радою армії, Прапор Перемоги над головним куполом рейхстагу».

          Насправді героїв було троє. А очолив групу заступник командира батальйону (замполіт) 756-го стрілецького полку 150-ї дивізії Третьої армії, 24-річний лейтенант Олексій Берест, уродженець с. Горяйстівка Охтирського району Сумської області.

            У травні 1946 року опубліковано указ Президії Верховної Ради СРСР «Про присвоєння звання Героя Радянського Союзу офіцерському та сержантському складу Збройних Сил СРСР, які встановили Прапор Перемоги над рейхстагом». Нагороджених було п’ятеро. Олексія Береста у списку не було…

             Письменник Юрій Кранощок у документальному романі «Диявольська гра» пише: «Член військової ради 1-го Білоруського фронту генерал-лейтенант Телєгін на закритому засіданні в Інституті марксизму-ленінізму при ЦК КПРС у листопаді 1961 року засвідчить : «Встановлення Прапора Перемоги набуло потворного характеру. Жуков винен. Він до нашого брата політпрацівника ставився не дуже…» Пізніше у розмові з капітаном Неустроєвим він скаже : «Прочитав він прізвище Береста і каже: «Ще один політпрацівник…» Взяв і викреслив. Якби ви, написали в реляції «заступник командира батальйону» і поставили б на тому крапку – не треба було писати з політчастини – і Берест пройшов би».

               За те, що Берест примусив капітулювати й узяв у полон гарнізон рейхстагу, його нагородили орденом Бойового Червоного Прапора, але в Москву, куди повезли Прапор Перемоги на Парад Перемоги в липні 1946 року, його не відрядили. Після війни ні Єгоров, ні Кантарія ім’я лейтенанта Береста не згадували ніде й ніколи. Їм розробили «легенду» - як вони встановлювали Прапор Перемоги над рейхстагом. Капітан Неустроєв запиячив і його заяви ніхто не сприймав всерйоз».

               Після гарячих дискусій і публічних скандалів, які влаштували однополчани Береста, ЦК КПРС змушений був зібрати закриту нараду, де виступив Олексій Прокопович. Тільки після цього в шеститомному виданні «Історії Великої Вітчизняної війни» буде написана правда про Прапор Перемоги»: «Виконання цього завдання було доручено групі бійців, яку очолив лейтенант О.П.Берест». Це сталося за часів Хрущова. А на 20-річчя Перемоги керівник СРСР Леонід Брежнєв навіть не запросив історичного прапороносця до Москви на святкування…

           3 вересня 1970 року Олексій Прокопович Берест трагічно загинув, рятуючи дитину, що опинилася на рейках перед електропоїздом. Йому було всього 49 років…

           До 50-річчя Великої Перемоги російські газети присвятили Олексію Бересту багато цікавих публікацій. У 2000 році Центральний музей Збройних сил Росії видав буклет, який розповсюдили в Україні у невеликій кількості примірників. Ось що написано в буклеті:

          «… 1 травня 1945 року на фронтоні рейхстагу було встановлено Червоний Прапор. Його встановили М.А.Єгоров і А.П.Кантарія на чолі з заступником командира батальйону з політичної частини лейтенантом О.П.Берестом при підтримці автоматників роти І.Я.Сьянова…»

            Неодноразово однополчани та ветеранські організації звертались до радянського керівництва, а потім до президентів України Л.Кравчука та Л.Кучми з проханням присвоїти фронтовику заслужене звання Героя. У лютому 2005 року з аналогічним запитом до Міністерства оборони України звернувся народний депутат В.Яворівський. Однак відповідь директора департаменту гуманітарного, соціального розвитку та інформаційної політики міністерства С.Нагорянського була негативною.

            Лише напередодні свята 9 травня 2005 року указом Президента України Віктора Ющенка Олексію Бересту було посмертно присвоєно звання Героя України. Зірку вручили його рідним (дружина, дочка та онук Героя проживають у Ростові- на-Дону, син – у Владивостоці, племінник, Віталій Жигалін, - у с.Горяйстівка на Сумщині). На батьківщині О. Береста встановлено його бронзовий бюст.

              Цікавий факт: прототипом солдата з урятованою дівчинкою на руках на меморіалі в Берлінському Трептов-парку був уродженець Дніпропетровська старшина В.Гуназа. Саме його зобразив відомий скульптор І.Церетелі.

Україна і світ / Переглядів: 543 / Коментарів: 0