З кранів більшості районів Києва тече деснянська вода: природно-хімічна суміш, викачана водозабірними системами, які знаходяться на території Броварського району. Завжди вважалося, що деснянська вода чистіша за дніпровську, а сама річка – одна з найчистіших в Європі. Але останнім часом гідрологи забили на сполох: у деснянський водозабір в будь-який момент може потрапити вміст чернігівської каналізації. В старих колекторах обласного центру постійно стаються прориви, що призводить до массового зливу стічних вод в Десну. Столичний регіон на межі катастрофи, а грошей, щоб їй запобігти – немає. Міністерство з надзвичайних ситуацій поставлено до відома про катастрофічну ситуацію з загрозою забруднення Десни.

Але аварійний колектор у Чернігові – це лише частка тієї загрози, що може принести біду до столиці і Броварщини, яка омивається водами цієї річки. Кримінальна, з точки зору екології, діяльність «крутих» забудовників, які зводять вздовж берега свої палаци, несе не меншу загрозу мільйонам людей.

Незважаючи на протести екологів і селян та боязкі заборони правоохоронних органів, на заплавних луках природоохоронної зони незаконно споруджували і продовжують споруджувати свої палаци різні «грошові мішки». Але міська влада чомусь цього не помічає. Допоки рятували м’які малосніжні зими, – але при першому ж серйозному підтопленні русло швидкоплинної Десни може підрізати берег з новобудовами. І тоді всі залишки з їхніх вигрібних ям опиняться у водних артеріях столиці. Адже від цих будинків до Деснянського водозабору всього кілька сотень метрів. Деякі дачі підходять до берега і на 20-30 м., хоча норма, згідно Водного кодексу, складає 100-200 м.

Поки що керівництво країни дивиться на цей злочинний бедлам крізь пальці. До речі, у сусідній Росії власників особняків, розташованих біля водоймищ, бодай налякали намірами позносити їхні палаци бульдозерами. А тим часом на Броварщині ще весною знову заробили земснаряди, з’явилися нові шлагбауми і паркани, попливли баржі з піском…

За такого ставлення до природи реалії ХХІ століття скоро візьмуть своє, і замість оспіваної Олександром Довженко «Зачарованої Десни» ми зможемо побачити хіба що сумні наслідки індустріалізації – Десну Забудовану.