Катаріна Ковачева та Сергій Джердж упродовж майже двох годин розповідали присутнім про НАТО як про якусь панацею від загрози нападу на будь-якого члена цієї організації з боку непередбаченого ворога, як за блок, що повсякчас проводить чітку лінію допомоги вступу своїх членів до Євросоюзу.

           Катаріна Ковачева також розповіла про нелегкий шлях її країни до Альянсу. За її словами, населення Словаччини, як і нині України, тоді ще не малоодностайної думки щодо вступу до Альянсу. Та з роками терези все ж схилилися в бік вступу до блоку. Виконавши відповідну Програму, що регламентує умови вступу до НАТО, 5 років тому Словаччина стала його членом. Що дало цій гірській країні членство в Альянсі? Поперше, гарантію безпеки, яка випливає із 5-ої Статті договору з НАТО: "...Збройний напад на одну чи на кілька країн НАТО вважатиметься нападом на них усіх." Подруге, професійну армію: малочисельну, мобільну, вишколену, з сучасним озброєнням, а головне не затратну, що дало змогу більше коштів спрямовувати на розвиток власної економіки. Потретє, безпечний простір для надходжень інвестицій, оскільки інвестори переконані в тому, що вкраїні, яка перебуває в безпеці, капіталу нічого не загрожує. Почетверте,вступ до блоку сприяв Словаччині вступу до Євросоюзу.

           Ці факти, здається, були чи не найвагомішим аргументом для студентів юристів. Напевне, кожен з них подоброму заздрив Словаччині, яка і під міцною парасолькою НАТО, і знаходиться у багатій, забезпеченій європейській спільноті.

           Катаріна Ковачева не обминула порад, що можуть нам знадобитися при виконанні Програми так званої перепустки до Альянсу. Насамперед, необхідно побороти міфічні стереотипи, що начебто НАТО агресивний блок, що постійно брязкотить зброєю. Україні також потрібна соціально-політична злагода, верховенство Закону і Права...

           Потрібно підкреслити, що в сенсі порад, пані Катаріна не "відкривала Америку". Бо ми й самі знаємо, які умови виставляє НАТО для вступу. Але, як кажуть, нам потрібні ще поради, як подібні поради оптимально і безпомилкового застосувати.

           У схожому руслі проходив виступ і Сергія Джерджа. Добродій, як тільки міг, розвіював міф про агресивність НАТО. Навпаки, блок на сьогодні є організацією колективної безпеки та оборони 26-ти країн-членів. Завершують процедуру вступу і ще дві країни Хорватія та Албанія. Україні також зайве остерігатися, що при вступі до блоку, її Збройні Сили ви користовуватимуться як гарматне м'ясо. Згідно з прийнятим принципом ухвалень рішень, при здійсненні Альянсом військової операції, кожна країна самостійно приймає рішення: чи брати в ній участь, чи відмовитися.          

           Левову частину свого виступу Сергій Джердж присвятив стосункам України та Росії. Він хоч і не вважає стосунки обох країн як ворожі, але вважає як такі, що межують "на грані фолу". Свої роздуми пан Серж під тверджував вірогідними фактами. Особливо у так званому військовому співробітництві. За його словами, добра співпраця триває доти, доки вона прийнятна для Росії. А ось коли така співпраця починає спрямуватися на користь розвитку армії України, то північний партнер встромляє палиці в колеса. Приміром, відмовився від продажу Україні гелікоптерів. Зірвав спільний проект випуску літака АН70...

           Отже, маючи такого північного сусіда, як наголосив Сергій Джордж, чи не ліпше кращого шукати на Заході, серед країн ЄС, членів НАТО.